Виды наркоты Суоярви Марихуана ГАШИШ

Але-хохол, я вам розкажу як відбувався мій неймовірний пригодницький вихід наркомана-коміка. Так от, була собі осіння субота, коли був гарний кодеїновий настрій. Я вирішив зекономити час і не марнувати його на пошуки закладок. Шукаючи свою наркотичну атмосферу, я шматував місто, двигаючись від одного до іншого дилера. Це була така продуктивна руханка!

Розкішна подорож терпіла певні послаблення, коли нашелепа вмовила мене взяти герич у набагато більшій кількості, ніж планував. Вона так переконала мене, що я згодився. Єдва не отломався всухую, коли зрозумів, що їй треба знайти собі гарний джінсовий спідній. Але-хохол, я ж не був її особистим шоппером! Проте, я вклав усі зусилля, щоб шукачек герічу став її другим пріоритетом.

Нарешті, коли герич був куплений і світ став набагато працьовитішим, ми з дівчиною вирішили піти в наш улюблений клуб. Там, в морі луною музики, ми занурювалися в прец на повні обороти. Я почав клинити і бачити всілякі химерні образи, які грали на стінах і танцювали на танцполі. Зараз ви, можливо, думаєте, що я переміг закладки, але ні. Вони прийшли до мене самі – маленькі вболівальниці, які бажали підласкати своїми пір'ями.

Справжній перебіг очолила Золота ріка. Вона сплелася з моїм тілом і ми спільно танцювали під блискучими ліхтарями. Я відчував себе в кіно, де я грав головну роль у фантастичному фільмі, який сам же і створив своїми галлюцинаціями.

Дурдом! – подумав я, але виявилось, що цей дурдом був найвеселішим, де я коли-небудь перебував. Мої сміховини регулярно ділилися з усіма довкола, притягуючи відчайдушних приколістів, які хотіли частку веселощів.

Свито! Ми двигалися крізь ніч, як корабель по морю. Мої руки толкали герич, а душа дзвеніла, як мелодія на струні. Я був центром світу, наркотичного світу, який я сам створив.

На ранок зніголосивився, чутки про мою веселощівку вже чули всі. Дівчата розповідали про мої шутки, хлопці – про мої пригоди з геричем. Я став героєм, але ця слава плакала і вимагала нових витрат сил. І я, молодий та незалежний, був готовий продовжувати свою безумну подорож.

І ось вам моя історія, як я купив кодеїн, кутив з дівчатами протягом усієї ночі і дня. Це було епічно! Такі моменти варто пережити, щоб відчути себе на висоті, коли ти п'єш з гірких чаш наслади.

Ебать, братцы, я вам сейчас расскажу историю, что штырит на весь мозг! Так вот, сидим мы с одним приятелем, Андрюхой, в его гнёздышке, и думаем, как бы развлечься. Ну, Андрюха смотрит на меня и говорит: "Слышь, бро, а давай закладки сделаем? Ну, типа, ЛСД закажем, станем кибер самураями!" Что ты говоришь, чувак? - отвечаю я ему, валяясь от смеха на полу. - Ты серьезно хочешь стать кибер самураем? Андрюха с недоумением смотрит на меня и говорит: "А почему бы и нет? Я слышал, что ЛСД 25 открывает третий глаз и все такое. Может, мы тогда сможем видеть код Матрицы, а?". Вот тут я плюнул на все эти мысли об инопланетных кодах и решил просто повеселиться. "Ну ладно, братан, я согласен, - говорю. - Но только если найдем хороший дилера и возьмем крутые закладки".

И вот начинается наша битва за закладки! Мы пошли по черным деловым связям, расспрашивали знакомых, и в конце концов нашли парня, который обещал нам самую кислотку из всех кислоток. Ну, конечно, за такую штуку надо было отдать приличные хрусты, но нам уже было все равно, главное - крутая поездка внутрь себя.

Так вот, настал долгожданный день, когда мы получили свои закладки. Мы с Андрюхой сидим на его диване, готовясь к этому незабываемому шоу. Я беру маленький кусочек бумажки с кислоткой и кладу его под язык. Да, братцы, нужно было держать эту штуковину во рту, чтобы ощутить все ее волшебство. Закладка растворяется, и я начинаю чувствовать, как мир вокруг меня исказился. Я смотрю на Андрюху, и он кажется мне тысячеликим самураем, готовым сразиться с гигантскими роботами. "У-у-у, Андрюха, - промычал я, улыбаясь от уха до уха. - Ты так круто выглядишь, мой кибер братан!". Андрюха, уже в полной режиссуре ганджи, смотрит на меня и говорит: "Брат, а давай мы забудем о нашей реальности и отправимся в мир компьютерных технологий?". Посмотрел на него, рассмеялся и согласился. "Да, Андрюха, - говорю, - давай станем самураями виртуального пространства, где мы сможем раскрыть все свои возможности".

И так началась наша кибер-одиссея. Мы с Андрюхой погрузились в мир невероятных сценариев и нереальных приключений. Мы сражались со злобными драконами, спасали красавиц от злодеев, и, конечно же, пили огромные чаши горячего гибискусового чая.

А потому мы решили вернуться в нашу обычную реальность, хоть она и не такая таинственная и захватывающая. Мы попрощались с нашими виртуальными друзьями и отключились от нашего кибер-мира.

Но, знаете, братцы, все-таки эта поездка на кислотке была незабываемой. Мы узнали, что внутри нас самих многое скрыто, и иногда нужно просто рискнуть и открыться новому. Так что, если у вас когда-нибудь будет возможность попробовать ЛСД 25, не бойтесь, ведь это всего лишь одно из приключений в этой жизни, которое может изменить ваш взгляд на мир. Ведь настоящая жизнь - самая настоящая кислотка, а мы все кибер самураи внутри!